Завдання з української мови , 10 А клас , філологічна група, 26.04.2022

  Тема :   Прийменник як  службова частина мови, загальна характеристика , особливості. Групи за походженням та морфологічним складом. 

Мета : згадати прийменник та групи за походженням   , розвивати своє мовлення ,  збагачувати  словниковий запас.

1. Переглянути відеоурок .

https://youtu.be/NpETISJr4cY

https://youtu.be/f6_TQ4zXkGo

2. Вчити правила зі збірника Авраменка тема " Прийменник ".

3. Виконати вправи.

1. Виконати тести до теми зі збірника Авраменка

2. Виконайте вправу .

  . Спишіть текст. Визначте відмінок іменників із прийменниками. Який прийменник ужито з кількома відмінками?

Мотря махнула на себе хусточкою, сіла на призьбі й задумалася. Ілько, пильно слідкуючи за нею, проти волі задивився на красу її, що тепер іще якось виразніше виявлялася на сірому тлі стіни, — на ту красу, що не б’є у вічі, що на перший погляд ледве примітна, а тільки в неї вдивишся, можна впитися й очима, і серцем, всею істотою. То була краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюють деякі з наших письменників. Не було в неї ні «губок, як пуп’янок, червоних, як добре намисто», ні «підборіддя, як горішок», ні «щік, як повна рожа», і сама вона не «вилискувалась, як маківка на городі». Чорна, без лиску, товста коса; невисокий, трохи випнутий лоб; ніс тонкий, рівний, з живими ніздрями; свіжі, наче дитячі, губи, що якось мило загинались на кінцях; легка смага на матових, наче мармурових, щоках і великі, надзвичайно великі, з довгими віями, темно-сірі очі, з яких здавалося, дивлячись, наче лилося якесь тихе, м’яке, ласкаве світло, — то була й уся краса сієї дівчини (В. Винниченко).   

4. Д.з. Виконайте вправу.

     

 Перепишіть текст, добираючи з дужок потрібні прийменники.

Березневий вечір, я на шпилі гори, що височіє над моїм садом. Небо так близько, що боїшся підвестися на повен зріст: буцнешся чолом об темно-синю стелю — (і, й) посиплються з неба зорі. А журавлині ключі летять десь вище зір, журавлів не видно, лише їхні тужливі голоси, наповнивши небесну сферу, дзвенять наді мною, (і, й) починаєш забобонно вірити, що то не журавлі курличуть, а розмовляють одна з одною зорі. Але невідомий ключ поволі спливає за Дніпро, на луги, голоси все даленіють, небо мовчазне (і, й) незворушне, лице (у, в) чорних полях, над яром, базарують потривожені лисицями сороки. А потім десь за пагорбами знову тенькнуть журавлі, звук усе ближче, ширше, росте, наповнює зоряне небо, і все починається спочатку...

   

5. Виконати завдання та надіслати на електронну пошту ( фотографуйте чітко і близько , не повертайте камеру набік )

tatiananikolaevnaantonenko@gmail.com

Хто не може надіслати на електронну пошту , надсилайте мені у вайбер